У світі міжнародних перевезень товарів одним з ключових питань є оплата різноманітних зборів та податків на митницях. Одним із таких зборів є Єдиний збір, який справляється при перетині кордону і може становити значну частину витрат для сторін контракту. У цій статті розглянемо, хто замовляє та хто поносить витрати на цей збір, зокрема у контексті TRACES NT.
Єдиний збір на кордоні – це обов’язковий платіж, який стягується при перетині кордону для здійснення вантажних та інших операцій. Цей збір призначений для покриття витрат на реалізацію заходів контролю та забезпечення безпеки на кордоні.
Підставою для регулювання оплати Єдиного збору є законодавчі акти, які встановлюють правила та процедури митного контролю на кордоні. Наприклад, в Україні це Закон України “Про єдиний збір, який справляється у пунктах пропуску через державний кордон України” “, Постанова КМУ від 24 жовтня 2002 р. № 1569 Про затвердження Порядку справляння єдиного збору у пунктах пропуску (пунктах контролю). Цей закон передбачає, що збір справляється за товари, що підлягають митному та ветеринарному контролю, а не за проїзд дорогами України. На сьогодні жодним норматмвним актом не становлено плати за дороги.
При ввезенні продукції на митну територію України, яка підлягає контролю відповідно до ст.319 Митного кодексу України, оплата єдиного збору здійснюється замовником. Згідно з Постановою КМУ від 24 жовтня 2018 р. № 960, яка встановлює перелік товарів, що підлягають державному контролю, в транспортних документах вказуються коди товару, що відповідають коду класифікації товарів. Ця постанова регламентує додатковий контроль під час митного оформлення, за який проводиться оплата єдиного збору.
Нормативне поєднання ст. 2 Закону України «Про єдиний збір, який справляється у пунктах пропуску (пунктах контролю) через державний кордон України» дає підстави стверджувати, до дана ст. 2 Закону складається, з кілька частин і всі вони стосуються сплати єдиного збору в зв’язку додатковим витрачанням часу щодо фіто чи ветеринарної продукції.
Без перетину кордону дорогою, немає іншого єдиного збору, для інших груп товарів відмінних від фіто ветеринарних товарів, в розумінні ч.2, 3 ст. 2 Закону. Отже, даний збір пов’язаний (чітко прописано в Законі через двокрапку), з фіто –ветеринарно-санітарним та державним контролем.
Відповідно до Закону України «Про єдиний збір», це витрати, що пов’язані з переміщенням через митний кордон і пов’язані з процедурами контролю щодо ветеринарного контролю товару. Зокрема, перевізник має право на відшкодування витрат, які виникають у зв’язку з додатковим митним контролем ветеринарної продукції в. т. числі і по TRACES NT на автомобільному митному переході.
Отже, у зазначених умовах витрати на єдиний збір та додатковий митний контроль ветеринарної продукції покладаються на замовника (власника фіто ветеринарної продукції), який здійснює ввезення продукції на митну територію України.
Розглядаються ці норми на вішкодування понесених витрат і в міжнародному праві. Згідно з Конвенцією про міжнародні автомобільні перевезення вантажів, яка була укладена у Женеві 19 травня 1956 року, у статті 16 зазначено, що перевізник має право на компенсацію своїх витрат.
Хоча перевізник зазвичай організовує перевезення товару, вартість Єдиного збору може бути включена у договірну ціну або додатково оплачуватися замовником. Це залежить від умов договору між сторонами. У більшості випадків, коли товар підлягає фіто чи ветеринарному контролю або іншим додатковим митним процедурам, витрати на Єдиний збір покладаються на замовника.
TRACES NT – це система для адміністрування та контролю за торгівлею та ветеринарними вимогами. Вона використовується для документування та відстеження переміщення товарів, зокрема харчових продуктів та живих тварин. Під час міжнародних перевезень, де товар підпадає під TRACES NT, витрати на відповідні митні процедури, включаючи Єдиний збір, зазвичай покладаються на замовника.
Хоча правові норми визначають загальні принципи щодо оплати Єдиного збору на митниці, конкретні умови та деталі випливають із договорів між сторонами. У більшості випадків, коли товар підлягає додатковим митним процедурам, витрати на збір покладаються на замовника, але це може варіюватися залежно від умов контракту. TRACES NT також впливає на розподіл витрат, оскільки вона вимагає додаткових митних процедур для певних товарів.