Одним із ключових моментів  при оформленні Т1  є відсутність чіткого розуміння, хто має її виготовляти і оплачувати ? Нижченаведений нормативний аналіз дозволить  сформувати  практику по оформленню Т1 не покладаючи витрати на перевізника.

  1. Позиція

Основні нормативні аспекти:

Митна декларація є формою єдиного адміністративного документа відповідно до додатка I до Конвенції про спрощення формальностей у торгівлі товарами 1987 року (далі – митна декларація за формою єдиного адміністративного документа);

 

Без даного документу, товари не можуть бути випущені для міжнародного переміщення.

 

Згідно більшості митних декларації   на вивіз продукції з України в режимі експорту, в графі 20 «Умови поставки визначено  – FCA або  DAP  (ІNCOTERMS 2020).  ( Також графа 20 митної декларації).

Відповідно до правил Інкотермс -2020,   положення  FCA  або DAP визначають, що  митні процедури  на  стороні продавця здійснює продавець, а на стороні покупця – покупець (отримувач).  І НІЯК НЕ ПЕРЕВІЗНИК.

ч7.  Ст. 94 Митного кодексу

Для декларування товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються внутрішнім транзитом, може використовуватися електронна транзитна декларація, що відповідає формату та набору даних, встановленим Конвенцією про процедуру спільного транзиту. У такому разі забезпечення сплати митних платежів надається відповідно до розділу X цього Кодексу із застосуванням гарантій, передбачених Конвенцією про процедуру спільного транзиту.

 

 

Відповідно до ч.3  Стаття 305 Митного кодексу України. Загальні положення щодо забезпечення зобов’язань перед митними органами
  1. Спосіб забезпечення сплати митних платежів обирається ВЛАСНИКОМ товарів чи уповноваженою ним особою, якщо інше не передбачено цим Кодексом та іншими законодавчими актами України.
Стаття 306 Митного кодексу України. Способи забезпечення сплати митних платежів
  1. Способами забезпечення сплати митних платежів є:

1) фінансові гарантії;

2) гарантування на умовах Митної конвенції про міжнародне перевезення вантажів із застосуванням книжки МДП (Конвенції МДП) 1975 року;

3) гарантування на умовах Конвенції про тимчасове ввезення (Стамбул, 1990 рік) із застосуванням книжки (карнету) А.Т.А.

 

Норми митного кодексу що регламентують Т1.

Розділ X Митного кодексу України. ГАРАНТІЇ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ВИКОНАННЯ ЗОБОВ’ЯЗАНЬ ПЕРЕД МИТНИМИ ОРГАНАМИ
  • Глава 44. Форми, умови та способи забезпечення зобов’язань перед митними органами
    • Стаття 305. Загальні положення щодо забезпечення зобов’язань перед митними органами
    • Стаття 306. Способи забезпечення сплати митних платежів
  • Глава 45. Фінансові гарантії
    • Стаття 307. Умови надання фінансових гарантій
    • Стаття 308. Визначення розміру фінансової гарантії
    • Стаття 309. Форми забезпечення сплати митних платежів фінансовою гарантією. Види фінансових гарантій
    • Стаття 310. Порядок надання фінансових гарантій митним органам
    • Стаття 311. Фінансова гарантія, що надається у вигляді документа
    • Стаття 312. Реалізація фінансової гарантії, наданої у вигляді документа
    • Стаття 313. Фінансова гарантія у вигляді грошової застави
    • Стаття 314. Гарант
    • Стаття 315. Порядок отримання статусу гаранта
  • Глава 46. Інші способи забезпечення сплати митних платежів
    • Стаття 316. Гарантування на умовах Митної конвенції про міжнародне перевезення вантажів із застосуванням книжки МДП (Конвенції МДП) 1975 року
    • Стаття 317. Гарантування на умовах Конвенції про тимчасове ввезення (Стамбул, 1990 рік) із застосуванням книжки (карнету) А.Т.А.

 

 

З цього виникає питання, чи є оформлення Т1 частиною митних процедур  ?

Так є.

Пріоритетним міжнародним документом, в  МІЖНАРОДНИХ договірних відносинах та при вирішенні спорів, є норми міжнародного контракту  та правила Інкотермс-2020…. І митна декларація ( графа 20). ПРИКЛАД.

Відповідно до статті 9, параграфа 3 статті 20, параграфа 3 статті 23, статті 76 доповнення I до Конвенції про процедуру спільного транзиту, до якої Україна приєдналася відповідно до Закону України від 30 серпня 2022 року № 2555-IX “Про приєднання України до Конвенції про процедуру спільного транзиту”, статті 311, статті 307, частини четвертої статті 310, частини першої статті 315 Митного кодексу України,

основною метою  транзитної декларації T1 є  забезпечення контролю за переміщенням товарів через митний кордон та їхньому безперешкодному транзиту через територію країни призначення. Декларація T1 дозволяє водіям транспортних засобів та власникам вантажу перетинати митний кордон без необхідності сплачувати мито та виконувати митні формальності на кожній митниці.

Основні аспекти транзитної декларації T1 включають:

Подання декларації: Власник вантажу або його представник повинні подати транзитну декларацію T1(перевізник коли не є власником вантажу може лише подати Т1 (подати це дія- принести, передати вручити…, а не оплачувати її  і бути заявником по оформленню Т1) до компетентних митних органів, які забезпечують контроль за транзитним переміщенням товарів.

Визначення маршруту: В декларації T1 вказується точки відправлення та призначення, а також маршрут, який планується для транзитного переміщення товарів. Це дозволяє митним органам контролювати рух вантажу та переконатися, що він не виходить за межі транзитної маршрутної сітки.

Згідно даних положень на перевізника покладається лише обов’язок (подати…( принести, передати вручити…,)дотримуватись встановленого маршруту і довезти товар до митниці розмитнення і не більше…..

 

Гарантія митниці: Для забезпечення виконання зобов’язань, пов’язаних з транзитним переміщенням товарів, може знадобитися гарантія митниці. Це може бути грошова сума, банківська гарантія або інший вид забезпечення, який митниця приймає як заставу за виконання зобов’язань з транзиту.

Перевірка митними органами: Митні органи здійснюють контроль за переміщенням товарів, відслідковуючи їхню рух та переконуючись у дотриманні умов транзиту. Інспектори можуть проводити перевірки на дорогах, на митниці або в інших місцях для переконання в правильному виконанні транзитних перевезень.

Наприклад :При перевірці митними органами Польщі  на правильність заповнення всіх граф Т1 з’ясовується, що окремі поля що заповнені в системі не виводяться (на роздрукованому) варіанті Т1 ( це 2 – і 8 вони пусті). І польский митник зобовязує, оформити ще PDS.

Будь яка декларація, через штрих код читається будь якою митницею. Але лише паперова є доказом поданої задекларованої інформації, і за правильність даних відповідальність несе заявник. Мета PDS перш за все  перевірка безпеки товару. Тому змушені, відсилати робити PDS,  якщо Т1 не дає повної інформації. І це призводить також, до додаткових витрат ( по виготовленню PDS) на кордоні перевізником.

При ввезенні  товарів  на територію ЄС  і розмитненні  не на митному переході,  обов’язково необхідно оформлювати транзитну декларацію Т1. Тому існує практика, робити Т1 на  кордонах, а не в українських фірм.

Хто її повинен оформлювати, відправник, отримувач чи перевізник ?

Так як дана декларація потрібна на стороні покупця,  Т1 є митним документом без якого товар не буде допущений до транзиту і без подання Т1 товар та  ТЗ не буде випущений з території митного переходу. ( за виключенням, якщо розмитнення відбулось на кордоні).

Тому для швидшого перетину кордону виготовлене завчасно  Т1 лише потрібно водію пред’явити  на митному переході для пропуску,  а далі на митниці розмитнення (в  агенцію) і віддати для митного очищення товарів.

Отже, транзитна декларація Т1 чи Т2, є частиною митних процедур, і формальностей, які  першочергово повинні  узгоджуватись з положеннями і правилами ІNCOTERMS 2020. Отже,  її виготовлення і самі процедури в агенції по розмитненню повинні бути оплачені покупцем отримувачем продукції.

 

Нормативне поєднання вище неведених законів, постанов, наказів,  ІNCOTERMS 2020 ніяк  не зобов’язує перевізника здійснювати оплату Т1 як фінансової гарантії.

Судова практика в Польщі, наприклад такі постулати : «Поляки арештували авто.   Перевізник сам замовив Т1 …..      А на ренгені на польському кордоні з’ясувалось, що в товарі були цигарки… А  українську фірму  відправника знайти вже не можливо…. На суді сказали, якби не оформлював сам Т1 то відповідальність і вина була пряма відправника. А так вибачте самі підтвердили,  що везете лише деревину…»

І на сам кінець, фірми, які мають ліцензії на виставлення даних фін гарантій Т1 – у випадку розмитнення продукції отримують повернення на свій рахунок сплачених коштів.

 

Якщо перевізники, стають суб’єктом процедури оформлення Т1 – вони стають як мінімум, суб’єктом розслідувань, у випадку не розмитнення отримувачем продукції (наприклад банкрутство отримувача). Це в свою чергу тягне, блокування авто на період розслідування та подальшого вивантаження чи повернення авто в Україну. (в кінці тексту є посилання на Конвенцію).

 

Водночас, при порушенні КОНВЕНЦІЇ ПРО ПРОЦЕДУРУ СПІЛЬНОГО ТРАНЗИТУ наступає відповідальність і застосування процедур  в тому числі і до  перевізника цитую: п 3 Стаття 74 Конвенції Референтна сума   «Митниця гарантії встановлює референтну суму у взаємодії з суб’єктом процедури. При встановленні референтної суми митниця гарантії визначає таку суму на підставі інформації про товари, що були поміщені під процедуру спільного транзиту за попередні 12 місяців, та оцінки обсягу очікуваних операцій, відображених, зокрема, у комерційній та бухгалтерській документації суб’єкта процедури.

  1. Митниця гарантії переглядає референтну суму з власної ініціативи або за зверненням суб’єкта процедури та за необхідності коригує її.
  2. Кожен суб’єкт процедури повинен забезпечити, щоб сума, яка підлягає сплаті або може підлягати сплаті, не перевищувала референтну суму».

 

  1. Другий варіант оформлення Т1

У випадку, якщо сторонами (Замовником перевезення та перевізником)   ВСЕ Ж ТАКИ погодили,  оформлення  Т 1  коштом перевізника, то  ПОТРІБНО врахувати наступне.

(Безпідставним та необґрунтованим з точки зору податкового законодавства є включення до валових витрат (сум по квитанціях готівкою чи по перерахунку) вартості оплаченого перевізником Т1. Але віднесення цієї суми до валових витрат є досить ризикованим з огляду на позицію положення податкового законодавства та судову практику.

  1. Позиція податкового органу:
  2. Відповідно до вимог статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.
  3. Наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов’язані з рухом активів, зміною зобов’язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному  в первинних документах та укладених платником податку договорах
  4. Пунктом 198.6.  ст. 198 ПКУ встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв’язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.

Право на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування надають лише ті документи які складені на виконання реально вчинених господарських операцій, які відповідають господарській меті платника податків.

  1. Судова практика. Київський апеляційний адміністративний суд підтримуючи зазначену позицію органів ДПС у своїй постанові від 14.06.2012 у справі №2а/2370/689/2012 за позовом Платника до ДПІ у м. Черкаси. Як встановлено судами, господарські операції платника не мали реального характеру, а вчинені контрагентами дії не відповідали господарській меті, у зв’язку з чим суд прийшов до висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення  є законними та обґрунтованими.

Включення до фрахту цієї суми це Ваше рішення і таке можливе за  письмовою домовленістю, але тоді вся сума фрахту оподатковується. В силу положень  правил INCOTERMS 2020 визначення сторін  в першу чергу розподіл витрат по базисним положенням поставки) . Але ви тоді теж стаєте стороною розслідування.

Частиною 1 статті 11 ЦК України визначено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Відповідно до 929 ЦК України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов`язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов`язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов`язання, пов`язані з перевезенням.

Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо).

Положення цієї глави поширюються також на випадки, коли обов`язки експедитора виконуються перевізником. Умови договору транспортного експедирування визначаються за домовленістю сторін, якщо інше на встановлено законом, іншими нормативно-правовими актами.

Згідно з ч.2 ст.12 Закону України “Про транспортно-експедиторську діяльність” клієнт зобов`язаний у порядку, передбаченому договором транспортного експедирування, сплатити належну плату експедитору, а також відшкодувати документально підтверджені витрати, понесені експедитором в інтересах клієнта в цілях виконання договору транспортного експедирування.

Частиною 1 статті 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 629 ЦК України унормовано, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Витрати по Т1,  якщо сторони не погоджували   включати у вартість перевезення повинні бути відшкодовані.

 

Відповідно до Конвенції про CMR – про договір міжнародного автомобільного     перевезення вантажів (Женева, 19 травня 1956 р.)  Стаття 16   Перевізник має право на відшкодування  витрат.

 

 

ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗГІДНО КОНВЕНЦІЯ ПРО ПРОЦЕДУРУ СПІЛЬНОГО ТРАНЗИТУ

 

 

Стаття 60
Відповідальність заявника

Особи, що подають заяву на спрощення, несуть відповідальність згідно чинного на території Договірних сторін законодавства і, без обмеження можливості застосування штрафних санкцій, за:

(a) точність і повноту інформації, наданої у заяві;

(b) автентичність, точність і дійсність будь-якого підтвердного документа до заяви.

Стаття 89
Зміст авторизації

  1. В авторизації, зокрема, зазначається:

(a) митниця або митниці призначення, відповідальні за товари, отримані авторизованим вантажоодержувачем;

(b) строк, протягом якого авторизований вантажоодержувач повинен отримати дозвіл на вивантаження товарів від митниці призначення;

(c) виключені категорії товарів або умови їх переміщення;

(d) операційні та контрольні заходи, яких повинен дотримуватися авторизований вантажоодержувач. Якщо необхідно, будь-які особливі умови, пов’язані з транзитними формальностями, що здійснюються поза звичайним часом роботи митниці (митниць) призначення.

  1. Митні органи визначають у авторизації, чи повинна митниця призначення вчиняти будь-які дії, перш ніж авторизований вантажоодержувач зможе розпоряджатися отриманими товарами.

Стаття 90
Завершення процедури спільного транзиту щодо товарів, отриманих авторизованим вантажоодержувачем

  1. Суб’єкт процедури вважається таким, що виконав свої зобов’язання, і процедура спільного транзиту вважається завершеною відповідно до статті 48(1), коли товари у незмінному стані були пред’явлені авторизованому вантажоодержувачу відповідно до статті 55(1)(d)у визначеному в авторизації місці до завершення терміну, встановленого відповідно достатті 34.
  2. За зверненням перевізника авторизований вантажоодержувач видає розписку, яка засвідчує надходження товарів у місце, визначене в авторизації, зазначеній в статті 55(1)(d)цього доповнення, і містить покликання на MRN операції спільного транзиту. Розписка подається за формою, наведеною в додатку B10до доповнення III.

РОЗДІЛ IV
БОРГ І СТЯГНЕННЯ

ГЛАВА I
Борг і боржник

Стаття 112
Виникнення боргу

  1. Борг у розумінні статті 3(l)виникає внаслідок:

(a) вилучення товарів з процедури спільного транзиту;

(b) невиконання будь-якої умови, яка регулює поміщення товарів під процедуру спільного транзиту або застосування процедури спільного транзиту.

  1. Борг скасовується в будь-якому з таких випадків:

(a) якщо борг виник відповідно до параграфа 1(a) або (b) та якщо виконані такі умови:

(i) порушення, яке призвело до виникнення боргу, не мало суттєвого впливу на належне функціонування процедури та не було спробою введення в оману;

(ii) у подальшому були виконані всі формальності, необхідні для врегулювання ситуації з товарами;

(b) якщо вилучення товарів з процедури спільного транзиту або невиконання будь-якої умови, яка регулює поміщення товарів під процедуру спільного транзиту чи застосування процедури спільного транзиту, є наслідком повного знищення або невідновної втрати таких товарів, що спричинені характером товарів, непередбачуваними обставинами, форс-мажором або приписами митних органів.

Товари вважаються невідновно втраченими, якщо вони стають непридатними для використання будь-якою особою.

  1. Борг виникає в момент:

(a) коли товари були вилучені з процедури спільного транзиту, або в момент, коли умови застосування процедури спільного транзиту не були виконані чи перестали виконуватися;

(b) коли митна декларація була прийнята для поміщення товарів під процедуру спільного транзиту, якщо у подальшому було встановлено, що будь-яка умова, що регулює поміщення товарів під таку процедуру, фактично не була виконана.

 

Стаття 113
Ідентифікація боржника

  1. Боржником є будь-яка з таких осіб:

(a) особа, яка повинна була виконувати умови, що регулюють поміщення товарів під процедуру спільного транзиту або застосування процедури спільного транзиту;

(b) будь-яка особа, яка усвідомлювала або повинна була б усвідомлювати, що умова, передбачена Конвенцією, не була виконана, і яка діяла за дорученням особи, яка була зобов’язана виконати таку умову, або яка брала участь у дії, що призвела до невиконання такої умови;

(c) будь-яка особа, яка придбала відповідні товари або володіла ними і яка під час придбання або одержання товарів усвідомлювала або повинна була б усвідомлювати, що умова, передбачена Конвенцією або митним законодавством, не була виконана;

(d) суб’єкт процедури.

  1. У випадку, зазначеному в параграфі статті 112(1)(b), боржником є особа, яка повинна виконувати умови, що регулюють поміщення товарів під процедуру спільного транзиту або використання товарів під процедурою спільного транзиту.
  2. Якщо була оформлена митна декларація для поміщення товарів під процедуру спільного транзиту, і будь-яка інформація, передбачена митним законодавством щодо умов поміщення товарів під таку митну процедуру, яка була надана митним органам, призвела до виникнення боргу, особа, яка надала інформацію, необхідну для оформлення митної декларації, та яка знала або повинна була б знати, що така інформація є недостовірною, також є боржником.
  3. Якщо декілька осіб несуть відповідальність за сплату суми, що відповідає одному боргу, вони несуть солідарну відповідальність за сплату такої суми.

 

Використані джерела:

 

 

https://zakon.rada.gov.ua/laws/main/l479979

 

Конвенція про процедуру спільного транзиту

ЄАВТ, ЄЕС; Конвенція, Міжнародний документ, Зразок, Список, Форма типового документа, Форма, Перелік, Положення від 20.05.1987

  1. Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 27 вересня 2022 р. № 1092

Постанова Кабінету Міністрів України від 09.02.2024 № 137

#1

  1. Про внесення змін до Митного кодексу України та інших законів України щодо уніфікації з європейськими та північноатлантичними стандартами процедур декларування військової техніки та інших товарів

Закон України від 23.08.2023 № 3345-IX

#2

  1. Про внесення змін до деяких нормативно-правових актів Міністерства фінансів України з питань митної справи та визнання такими, що втратили чинність, деяких наказів

Мінфін України; Наказ від 21.08.2023 № 453

Зареєстровано: Мін’юст України від 05.09.2023 № 1565/40621

#3

  1. Про внесення змін до Митного кодексу України щодо використання митних декларацій та електронної транзитної системи, передбачених Конвенцією про процедуру спільного транзиту, для здійснення транзиту на умовах цього Кодексу

Закон України від 13.07.2023 № 3229-IX

#4

  1. Про затвердження Особливостей виконання митних формальностей під час застосування спрощення «процедура випуску за місцезнаходженням» та внесення змін до деяких нормативно-правових актів Міністерства фінансів України

Мінфін України; Наказ від 29.06.2023 № 355

Зареєстровано: Мін’юст України від 11.08.2023 № 1378/40434

#5

  1. Про затвердження Положення про Єдину автоматизовану інформаційну систему митних органів, порядок і умови застосування її систем

Мінфін України; Наказ, Положення від 19.05.2023 № 263

Зареєстровано: Мін’юст України від 03.07.2023 № 1132/40188

#6

  1. Щодо офіційних перекладів

МЗС України; Лист від 19.05.2023 № 72/14-612-57198

#7

  1. Про деякі питання забезпечення сплати митних платежів

Мінфін України; Наказ, Порядок, Форма типового документа, Акт, Вимоги, Заява від 25.04.2023 № 213

Зареєстровано: Мін’юст України від 13.06.2023 № 984/40040

#8

  1. Про електронну реєстрацію гарантій для цілей спільного транзиту

Держмитслужба; Наказ від 13.04.2023 № 143

#9

  1. Про внесення змін до постанови Правління Національного банку України від 24 лютого 2022 року № 18

Постанова Національного банку України від 01.03.2023 № 12

#10

  1. Про затвердження Порядку ведення переліку пунктів пропуску (пунктів контролю) через державний кордон України, місць доставки, місць митного оформлення товарів на митній території України для проведення уповноваженими органами заходів офіційного контролю та форми переліку пунктів пропуску (пунктів контролю) через державний кордон України, місць доставки, місць митного оформлення товарів на митній території України

Мінфін України; Наказ, Порядок, Перелік, Форма від 24.01.2023 № 38

Зареєстровано: Мін’юст України від 07.02.2023 № 246/39302

#11

  1. Порядок визначення та обладнання центральних (регіональних) сортувальних станцій

Мінфін України; Наказ, Порядок, Вимоги, Заява, Форма типового документа, Висновок від 04.01.2023 № 6

Зареєстровано: Мін’юст України від 10.01.2023 № 47/39103

#12

  1. Про оформлення міжнародних поштових та експрес-відправлень і затвердження Змін до Порядку заповнення митних декларацій за формою єдиного адміністративного документа

Мінфін України; Наказ, Порядок, Умови від 04.01.2023 № 6

Зареєстровано: Мін’юст України від 10.01.2023 № 46/39102

#13

  1. Рішення № 1/2022 Комітету Асоціації Україна – ЄС у торговельному складі щодо оновлення Додатка XV (Наближення митного законодавства) до Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони

Рада асоціації України та ЄС; Рішення, Міжнародний документ від 25.10.2022 № 1/2022

845_001-22, 15 кб

#14

  1. Про затвердження Порядку реалізації положень Конвенції про процедуру спільного транзиту на території України

Мінфін України; Наказ, Порядок, Класифікатор, Форма від 07.10.2022 № 325

Зареєстровано: Мін’юст України від 24.10.2022 № 1309/38645